На перших порах сучасні фразеологізми виступали як вільні словосполучення. Але, часто вживаючись (нерідко в пере­носному значенні), вони набули форми сталих зворотів. Пере­творення сполучень слів на стійкі одиниці мови, рівноцінні лексемам, називається лексикалізацією.

Велика кількість фразеологізмів виникла із словосполу­чень на позначення вчинків людини в різних ситуаціях, ро­динних стосунків, реалій побуту: водити за ніс, кліпати очи­ма, копилити губи, мотати на вус, протуркотіти вуха, розмахувати кулаками після бійки, бити себе в груди, хапатися за соломинку, гнути спину, танцювати від печі, ковтати слину, махнути рукою, зіпнутися на ноги, руки сверблять, склавши руки, пальчики оближеш, як за рідного батька, з молоком матері, свій брат, з одного тіста, як горохом об стіну, горох з капустою, як медом по губах, по саму зав 'язку, казанок варить, облизати ма­когона, за одним рипом, купи не держиться.

Значне місце посідають фразеологізми, що виникли на основі спостережень за явищами природи, тваринним та рос­линним світом: як вітром здуло, свіжим вітром повіяло, пус­тити за вітром, як грім з ясного неба, хмари згущуються, витати в хмарах, з дощу та під ринву, обдало морозом, радий сонце прихилити, ждати біля моря погоди, не бачити смале­ного вовка, хитрий лис, заяча душа, як кіт наплакав, пере­літний птах, розправляти крила, мокра курка, курям на сміх, комар носа не підточить, ґедзь укусив, на вербі груші, блеко­ти наїстися.
Є фразеологізми, у яких відбилися різні історичні обста­вини: вільний козак, козацьке сонце, наче татарська орда, голо як би татари пройшли, наче на турка йде, мудрий як лях по шкоді, прив 'язався як москаль, голити в москалі, здирати шкуру, кат із ним, не взяв його кат.