Мовознавство, або лінгвістика (від лат. lingua - мова) - це наука про мову.

Основні розділи мовознавства:фонетика, лексикологія, фразеологія, морфемика(будова слова), словотвір, морфологія, синтаксис, граматика,орфоепія, графіка,орфографія, пунктуація,лексикографія, культура мовлення.

ОСНОВНІ ОДИНИЦІ МОВОЗНАВСТВА

Українська мова представляє собою складну систему. Основними одиницями її вважаються звук, буква, слово, частина мови, словосполучення і речення:

одиниці мови	приклади
звук	[с' ], [а], [х], [дж], [дз]
буква	б, к, й, ц, в, р, у, д, а, ь
слово	вмію, рахувати, до, я
частина мови	рахувати (дієслово)
словосполучення	рахувати до десяти
речення	Я вмію рахувати до десяти

Одиниці мови тісно пов'язані між собою і створюють системи у мові: фонетичну, лексичну, морфологічну і синтаксичну.

МОВА

Мова- найважливіший засіб спілкування людей між собою. За допомогою мови люди спілкуються між собою, передають свої думки, почуття та бажання.

Як засіб спілкування, мова тісно пов'язана з життям суспільства, з народом - носієм цієї мови.

Суспільство не може існувати без мови, як і мова без суспільства. Разом з суспільством розвивається і сама мова. Зміни в суспільному житті завжди знаходять своє відображення в мові, відображаючись в словах, словосполученнях і реченнях.

Мова виникла в глибоку давнину в процесі спільної діяльності людей, допомагаючи їм розуміти одне одного, працювати, обмінюватися накопиченими досвідом і знаннями, передаючи їх від покоління поколінню.

МОВИ СВІТУ

Всього в світі налічують понад 2500 мов, які належать різним націям, народностям і племенам (за іншими даними - до 5000; точну цифру встановити важко, тому що відмінності між різними мовами і діалектами досить умовні).

Усі мови світу класифікуються за двома ознаками: походженням (генеалогією) і типом, тобто будовою цієї мови (типологією).

ГЕНЕАЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Генеалогія (від гр. genealogia- родовід)- історична дисципліна, яка вивчає походження та родинні зв'язки історичних осіб, родів, фамілій, а також деяких наукових дисциплін.

Згідно з генеалогічною класифікацією, мови світу об'єднуються у сім'ї мов: індоєвропейську, китайсько-тибецьку, алтайську, афразійську та ін.

Найбільш вивченою є індоєвропейська сім'я, до якої входять у т.ч. слов'янська, романська, германська, балтійська, кельтська, індійська та ін. групи мов.

Слов'янська група мов складається із трьох підгруп: східнослов'янської, західнослов'янської і південнослов'янської.

Українська мова спільно з російською і білоруською мовами складає східнослов'янську підгрупу слов'янської групи мов (до західнослов'янської підгрупи належать словацька, чеська, польська, кашубська, верхньо- і нижньолужицька мови (Німеччина), до південнослов'янської- словенська, македонська, болгарська, сербохорватська і старослов'янська мови).

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Українська мова має фонетичні, граматичні і лексичні особливості, спільні з російською та білоруською мовами. Серед них найпомітніші:

• однакові форми дієслів;
• близькі системи суфіксів і префіксів;
• однакове означення деяких слів та понять, напр.:
• родинних стосунків (сестра, брат);
• органів і частин людського тіла (нога, рука);
• назв місцевості і рельєфу (ріка, земля, море);
• ряд фонетичних особливостей:
• протиставлення приголосних за твердістю- м'якістю,
• повноголосся та ін.

Разом з тим українська мова має і своєрідні фонетичні, граматичні і лексичні особливості:

перехід о, е в закритому складі в ї: осінь; ніс;

·  втрата м'якості приголосного перед е, и: веселка, дитина;

·  збереження м'якості ц: вулиця, місяць;

·  закінчення -ою, -ею в іменниках на -а: весна- весною, пісня- піснею;

·  закінчення -мо у дієсловах в 1-ій особі множини: ходимо, ходімо; пишемо та ін.